Міжнародні договори з питань оподаткування

Головним методом механізму міжнародно-правового регулювання податкових відносин є врегулювання даних відносин шляхом підписання державами договорів про усунення подвійного оподаткування. Першим відомим договором стосовно податків була угода між Францією та Бельгією укладена в 1843 році. Теоретичне обґрунтування податкових договорів базується на принципах "оптимуму  Парнето".  У відповідності  з його  критеріями, оптимальною вважається будь яка дія, що приносить користь одній особі та не погіршує становище іншої. Таким чином це означає забезпечення в області оподаткування інтересів одних країн так, щоб це не порушувало фіскального становища інших. З 1963 року діє Типова податкова конвенція, розроблена Організацією економічного співробітництва. В цій Конвенції містяться основні принципи та методи усунення подвійного оподаткування. В її основі лежить принцип резидентства, тобто місця постійного перебування. Це означає, що доход отриманий від діяльності за кордоном, оподатковується за місцем знаходження чи діяльності особи, в незалежності від конкретної державної приналежності, тобто місця реєстрації. На сьогоднішній день в світі більше 400 міжнародних податкових угод по уникненню подвійного оподаткування. Ці договори визначають, так звану, податкову юрисдикцію кожної з Договірних Сторін. Перша угода СРСР по цьому питанню була укладена в 1976 році та до 1991 року було укладено 22 угоди.

Що стосується України, то у відповідності до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України" Україна є правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами CPCP, які не суперечать Конституції України та її інтересам. Україна застосовує договори колишнього CPCP про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Станом на 01.05.2000 року договори CPCP діють у відносинах з 9 країнами: Індія, Іспанія, Італія, Кіпр, Малайзія, Монголія, США, Швейцарія, Японія. Крім того, набрали чинності 32 договори України про  уникнення подвійного оподаткування, а саме з Австрією, Бельгією, Великобританією, Грузією, Польщею, Білорусією, Угорщиною, Молдовою, Швецією, Канадою, ФРН, Словаччиною, Латвією, Данією, Норвегією, Естонією, Вірменією, Казахстаном, Нідерландами, Болгарією, Румунією, Литвою, Узбекістаном, Фінляндією, Францією, Хорватією, Чехією, Киргизією, Китаєм, Туреччиною, Македонією, Індонезією. Періодично Державна податкова адміністрація друкує листи “Про застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування” в яких зазначає всі договори підписані Україною що вступили в силу, що мають вступити, та договори колишнього СРСР які діють на цей час.

  Так наприклад Державна податкова адміністрація в листі від 29.09.99 р. повідомляє що Конвенція між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал від 1994 року ратифікована обома

сторонами, однак Уряд США відмовився ввести її в дію, коли Уряд України впровадив анонімні банківські рахунки. Питання введення Конвенції в дію буде розглядатись на черговому засіданні Украіно-американської міждержавної комісії.

У стосунках з США на сьогодні діє Конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки в питаннях оподаткування від 1973 року.

         В наступному пункті нашої роботи ми проаналізуємо Угоди та Конвенції колишнього СРСР про уникнення подвійного оподаткування.

Загальна характеристика Угод та Конвенцій колишнього СРСР про уникнення подвійного оподаткування.

         Враховуючи тему нашої дослідницької роботи, аналіз Конвенцій та Угод (надалі – Договорів) буде проходити не глибоко, але з урахуванням тих деталей і тонкостей які нас цікавлять.

         Перш за все нам слід провести загальний аналіз Договорів, та поділити їх на блоки, і визначити що в них є спільного.

         Якщо уважно переглянути всі попередньо згадані Договори, відразу зазначимо що всі вони укладені відповідно до Віденської Конвенції “Про право міжнародних договорів”, тому вміщують в собі такі необхідні для Договорів, але не підлягаючі нашому аналізу, пункти як: вступ в силу, припинення дії, процедура досягнення згоди, обмін інформацією, недискримінація.

Таким чином ми можемо відокремити в окремі блоки пункти Договорів, що нас цікавлять:

·        Перше це сфера застосування або особи до яких застосовуються данні Договори;

·        Друге, це податки на які розповсюджуються данні Договори;

·        Третє, це загальні визначення. Маються на увазі терміни та слова з тлумаченням їх значення стосовно певного договору, для уникнення неправильного розуміння їх значення.

Надалі в кожному Договорі виділяються види прибутків на які розповсюджуються положення даного Договору. В залежності від Договору, ці види прибутків від того чи іншого виду діяльності, можуть бути зібрані в одну статтю. Тобто перелічені в одній статті і підлягають одній схемі оподаткування.

                Деякі Договори відокремлюють певні види діяльності в окремі статті. Так наприклад договір з Індією ст. 8 “Повітряні перевезення”, ст. 9 “Морське судноплавство”, договір з Іспанією ст. 6 “Прибуток від міжнародних перевезень”.

         Окремо можна зазначити і види діяльності які зазначаються в усіх договорах і відокремлюються в окремі статті або об’єднані.

Так наприклад:

·        Прибутки від нерухомого майна (Індія ст. 6, Іспанія ст. 10, Малайзія ст. 6);

·        Прибуток від комерційної діяльності (Індія ст. 7, США ст. 4, Монголія ст. 7, Малайзія ст. 7)

·        Прибуток від повітряних перевезень (Індія ст. 8, Іспанія ст.6, Італія ст. 7, Малайзія ст. 8, США ст. 5.)

·        Прибуток від морських перевезень (США ст. 5, Італія ст. 7, Кіпр ст. 6)

·        Дивіденди (Індія ст. 10, Іспанія ст. 8, Італія ст. 8, Кіпр ст. 7, Малайзія ст. 9)

·        Відсотки (Індія ст. 11, Іспанія ст. 9, Італія ст. 9, Кіпр ст. 8, Малайзія ст. 10)

·        Прибуток від авторських прав, ліцензій (Монголія ст. 11, Італія ст. 5, Іспанія ст. 7, Індія ст. 12)

·        Прибуток від відчуження майна (Індія ст. 13, Малайзія ст. 12)

·        Прибуток від незалежної особистої діяльності (Індія ст. 14)

·        Прибуток від роботи по найму (Індія ст. 15, Малайзія ст. 13)

·        Гонорари директорів (Малайзія ст. 14, Індія ст. 16)

·        Прибутки отримані митцями та спортсменами (Індія ст. 17, Малайзія ст. 15)

·        Винагороди та пенсії відносно державної служби (Кіпр ст. 12, Італія ст. 10, Малайзія ст. 17)

·        Пенсії (Індія ст. 19, Малайзія ст. 16)

·        Платежі отримані студентами практикантами, професорами, викладачами та науковими співробітниками (Малайзія ст. 18, Індія ст. 20)

Всі ці види прибутку можуть бути виділені в окремі статті, а де які можуть бути об’єднані в одну: прибуток від особистої діяльності та прибуток від роботи по найму можуть бути об’єднані в статтю “Прибутки фізичних осіб”.

Тепер проведемо більш детальний аналіз такого блоку як “Сфера застосування” або “Особи до яких застосовуються пункти договорів”.

Усі конвенції визначають однакову сферу їх застосування, і якщо ці пункти  узагальнити, то можна зробити висновок:

Сфера застосування – Конвенції застосовуються до осіб,  які з точки зору оподатковування  розглядаються  як такі, що  мають  постійне місцеперебування в одній із Договірних Держав або в обох Договірних Державах.

       "Особа з постійним місцеперебуванням у Договірній Державі" у даній Конвенції означає:

     а) відносно Союзу Радянських Соціалістичних Республік юридичну особу або іншу організацію,  утворену за  законами СРСР   або  будь-якої  союзної  республіки,  що  із  погляду  оподатковування в СРСР розглядається  як  юридична  особа,  а також  фізична  особа, що  має з погляду  оподатковування в СРСР постійне місце проживання в СРСР;

     b) відносно (наприклад) Італійської Республіки - юридична особа, товариство або будь-яке інше об'єднання,  що відповідно  до законодавства  Італії  розглядаються з метою оподатковування як що  мають  постійне  месцезнаходження  в   Італії,   а   також фізична особа,  що розглядається з точки зору  оподатковування в Італії як така, що має  постійне мешкання в Італії.

        Термін "особа з постійним місцеперебуванням в обох Договірних Державах" означає особу, що розглядається відповідно до податкового законодавства одної Договірної    Держави,    як     така що має     постійне місцеперебування   у   цій   Договірній Державі,  а відповідно     до     податкового     законодавства     іншої Договірної     Держави     як     така що має   постійне місцеперебування протягом  того  ж  періоду   в   цій   іншій Договірній Державі.

Що стосується податків на які розповсюджуються Договори, то  в кожному Договорі вони різні. Більш детально і зрозуміло види податків, а також держави, в Договорах з якими вони зазначаються, наведені нижче.

             Відразу хотілося б зазначити одну особливість. Всі договори між собою майже подібні, принаймні їх структура та порядок викладення тексту. Радикально на їх фоні відрізняється Договір із США. По-перше, структура самого договору дуже відрізняється від інших договорів (наприклад договори Індії з СРСР та Малайзії в своїй структурі співпадають на 80 %).  По-друге, цей договір охоплює абсолютно всі податки та збори які справляються на територіях США та СРСР. По-третє, цей договір чітко вказує види прибутку, податки з яких мають справлятись лише на території держави джерела або держави резиденції.

Що стосується загальних визначень, то в усіх Договорах визначення однакові, хіба що називаються по різному. Узагальнити їх можна наступним чином:

     а) "одна    Договірна    Держава"    і     "інша Договірна   Держава"   означають,   у   залежності   від контексту,  Союз Радянських Соціалістичних Республік  (СРСР)  або (наприклад)Іспанію;

     b) "міжнародне перевезення" означає  перевезення  вантажів  або

пасажирів   будь-яким   видом   транспорту,   експлуатованим  особою, фактичний  керівний  орган  якої  знаходиться  в  одній  із Договірних  Держав,  за  винятком тих випадків,  коли перевезення здійснюється лише між пунктами, що  знаходяться тільки в одній із Договірних Держав;

     с) "особа" означає фізичну особу, а також:

     i) стосовно  до  СРСР - юридичну особу або будь-яку іншу організацію,  утворену  за  законами  СРСР  або  будь-якої  союзної республіки   яка розглядається з  ціллю  оподатковування  як юридична особа;

     ii) стосовно до (наприклад)Іспанії - юридична особа,  товариство або будь-яке   об'єднання,    що    для    цілей    оподатковування розглядається як юридична особа;

     d) "компетентні органи" означає:

     i) стосовно  до  СРСР  -  Міністерство  фінансів СРСР або уповноваженого їм представника;

     ii) стосовно  до (наприклад)Іспанії - Міністра економіки і фінансів, а також будь-яка посадова особа, уповноважена цим Міністром.

             "Особа з  постійним місцеперебуванням  у  Договірній  Державі" означає будь-яку особу,   що   за   законами    цієї    Держави    підлягає оподатковуванню   в   ньому  на  підставі  проживання,  постійного місцеперебування, перебування керівного органа або будь-якого іншого аналогічного критерію.