Актуальність розвитку лізінгу в Україні

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку в СНД, зумовлена передусім несприятливим станом парку обладнання (значна питома вага морально застарілого обладнання, низька ефективність його використання, незабезпеченість запасними частинами і т. д. Одним з варіантів рішення цих проблем може бути лізинг, що об'єднує елементи зовнішньоторговельних, кредитних і інвестиційних операцій.

Оскільки це питання мало досліджене, тема моєї випускної науково-кваліфікаційної роботи є актуальною. Новацією цієї роботи є те, що я не просто аналізую стан лізингових операцій в Україні, а базуючись на методі порівняння Українського законодавства з міжнародним приватним правом та міжнародною практикою, пропоную можливі шляхи вдосконалення українського законодавства та покращення стану лізингових операцій на ринку України.

Лізинг в Україні — явище нове. У нас відсутні будь-які-історія чи тенденції, за допомогою яких можна було б екстраполювати результати минуло­го на майбутнє. Разом із тим лізинг є простою сконцентрованою формою -. фінансування, що сприяє заповненню існуючого вакууму в досить ефектив­ний і життєздатний спосіб.

Оскільки сфера фінансових послуг в Україні перебуває на дуже ранній стадії розвитку, вона не може задовольнити величезного попиту на фінансу­вання для подальшого розвитку місцевої промисловості й торгівлі, які досягли значного рівня. Цю фінансову функцію цілком може взяти на себе лізинг.

Лізинг здатний утворити механізм забезпечення певних видів структурованого термінового фінансування у такий спосіб, який передусім захищає інтереси тих, хто забезпечує подібне фінансування, задовольняючи в той же час операційні потреби отримувачів фінансів. Це відбувається через дві клю­чові ознаки, які відрізняють лізинг від звичайного банківського кредитування, а саме:

— збереження прав власності на активи, що фінансуються таким чином, є забезпеченням набагато кращої властивості з точки зору ідентифікації власника і відновлення прав власності. Згідно з цією ознакою відповідне знання активів і юридична конструкція дозволяють досить просто реалізову­вати права власності;

— безпосередній зв'язок термінів оплати лізингу із здатністю генерувати грошові кошти та операційні терміни служби активів, а не довільні, здебіль­шого незручні, короткострокові умови повернення.

“Існує нагальна потреба у структурованому довгостроковому фінансуван­ні з метою підтримки розвитку ключових галузей промисловості й сфери послуг. Через надзвичайно мінливі економічні та грошово-кредитні умови, що переважали в останні п'ять років, та триваючу невизначеність щодо того, чи повториться подібна ситуація, недавня і поточна банківська політика сфокусована на короткостроковому кредитуванні, найчастіше спрямованому на невиробничі цілі.”

Внаслідок проблем, пов'язаних із кредитуванням та заставою, потребою самофінансування та виникаючими фінансовими ризиками і вигодами, лі­зинг є ідеальним механізмом, за допомогою якого забезпечується структуроване термінове фінансування, яке життєво необхідне для розвитку в Україні сільського господарства, промисловості та сфери послуг. Лізинг може сприя­ти забезпеченню фінансів для цих галузей шляхом, що структурується згідно з оперативними потребами та різними моделями грошових потоків індивідуальних споживачів, у той же час мінімізуючи ризик тих, хто забезпечує фі­нансування. Гарантія прав власності на активи, що передаються у лізинг, може надати впевненості лізингодавцям. Ось чому лізинг може стати засо­бом, за допомогою якого виробничі галузі отримуватимуть обладнання для розвитку, не маючи доступу до необхідних банківських строкових кредитів.

Як вже зазначалось гальмують лізингові процеси  законодавча та податкова бази, незва­жаючи на певні досягнення в удосконаленні чинних юридичної, регулюючої та податкової систем..

Отже, ринок фінансового лізингу в Україні перебуває на надзвичайно ранній стадії розвитку. Українська лізингова асоціація була формально зас­нована в червні 1997 р. До неї ввійшло 16 лізингових компаній із загальною кількістю 100 чоловік. За даними асоціації, кількість лізингових компаній зростає, причому деякі з них засновані, але лізинговою діяльністю ще не займаються. Ті ж компанії, які функціюють, здебільшого виконують роль агентів чи посередників між постачальниками устаткування і кінцевими спо­живачами. Обсяг місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутріш­ніх джерел, досить низький і оцінюється на рівні 10 млн. доларів США. Усі інші операції, пов'язані з лізингом або подібні до нього, фінансуються між­народними постачальниками устаткування.

Останнім часом процес впровадження лізингу в Україні помітно пожва­вився, з'явилися нові компанії як державного, так і комерційного спряму­вання. Інтерес до нової ринкової структури почали виявляти банки, страхові компанії.

Проте  сьогодні основним гальмом у розвитку лізингу є, по-перше, не­досконала амортизаційна політика. По-друге, високі кредитні ставки. Для ефективного розвитку лізингу середня ставка по кредитних ресурсах не по­винна перевищувати 22 відсотки, у протилежному випадку прибуток від лі­зингових операцій буде мінімальним.

Суттєвою перешкодою на шляху розвитку лізингу в Україні стає, як це не дивно, психологічний аспект. Морально не готові до сприйняття лізингу ні лізингодавачі, ні лізингоотримувачі. Лізингові компанії сприймаються ба­гатьма господарниками як посередницькі структури.

Більшість лізингових угод виникає через особливі трактування існуючих податкових, грошово-кредитних або заставних умов. Вони дарують не лише вигоди кожній із сторін лізингової угоди, а й несуть ризики для обох сторін.

Лізингові операції мають підвищений ступінь ризику — майновий і фі­нансовий. Хоча останній для лізингоотримувача подібний до ризику, пов'я­заного з утворенням будь-якого боргу, все ж він істотно менший внаслідок існування безпосереднього зв'язку між кредитом і активами, що фінансують­ся. Якщо немає інших гарантій щодо фінансування, тоді ризик для лізинго­отримувача обмежений ризиком втрати права використання певного активу.

У Законі про лізинг введено нову норму, що захищає лізингодавача. Во­на передбачає у випадку несплати платежів лізингоотримувачем повну пере­дачу лізингодавачу взаємної угоди, скріпленої підписом нотаріуса. Оскільки ця процедура ще не врегульована, породжується ціла низка фінансових проблем, які слід вирішувати тільки з нотаріатом.

Лізинг в Україні - порівняно новим видом діяльності. Для стимулювання інвестицій в виробничу сферу, для оновлення промислового потенціалу, для підвищення конкурентноспроможності вітчизняних виробників нашій країні необхідно розвивати лізингові відношення. Але для цього потрібно створити відповідні умови. Як показує досвід інших передових країн світу, цьому приділяють велику увагу: відповідне законодавство, податкові пільги і т. д.

Нашим виробникам і підприємцям потрібно створити умови, при яких вони прагнули б розвивати цей рід діяльності. Для цього в першу чергу слід домагатися появи лізингових угод з достатньо довгими термінами чинності (не менше 3-х років). Адже саме такі договори будуть нести реальні інвестиції в економіку. Мені здається, уряд передусім повинен якщо не відмінити, то хоча б знизити в два і більш раз податок на прибуток, отриману лізингодавцями  від реалізації договору по лізингу з терміном чинності три і більш років. Також слід стимулювати банки надавати кредити лізинговім компаніям, що укладають тривалі договір.

Окрім цього, необхідно розглянути можливість зниження митних зборів і податків по товар, що ввозиться на територію України і що є об'єктом міжнародного фінансового лізингу. Безумовно, вищенаведені міри повинні сприяти розвитку лізингових компаній і операцій, створюваних ними.

Можна з повною певністю сказати, що лізинг в нашій країні поступово буде нарощувати свій обіг і буде грати все більш вагому роль в економіці Україні.