Визначення цінного паперу як об'єкту цивільних прав

Існуюча система організації фондового ринку в Україні побудована за принципом вичерпного переліку видів цінних паперів. Ст.3 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" називає такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх респубіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Але розвиток законодавства вимагає вдосконалення деяких підходів, що закріплені в нинішніх нормативних актах. Це робить актуальною проблему правової природи цінних паперів.

Цінні папери є за своєю суттю юридичною конструкцією. Потреби економічного розвитку господарства різних країн вимагали зробити капітал мобільним, таким, що легко передати від однієї особи до іншої. Тому виникла необхідність створити певну юридичну фікцію - цінний папір.

Цінні папери належать до категорії об'єктів цивільних прав. В теорії цивільного права склалося два основні підходи до визначення природи об'єктів цивільних прав. Це розуміння об'єкту цивільних прав як блага або як мети, задля якої існують цивільні правовідносини.

В українській цивільно-правовій науці більш поширеним перший підхід - об'єкт цивільних прав розглядається як певне благо, матеріальне чи нематеріальне.

До об'єктів цивільних прав належать речі, включаючи гроші і цінні папери, майнові, немайнові права, особисті немайнові права інші блага. Саме такий підхід покладено в основу проекту Цивільного кодексу України . На жаль, чинний Цивільний кодекс не містить визначення об'єктів цивільного права. Цінні папери належать до категорії речей, що визначає їх місце в системі об'єктів цивільних прав.

В цьому розумінні цінні папери дуже відрізняються від усіх інших об'єктів цивільних прав. Цінність звичайної речі визначається, як правило, її природними властивостями. Ці властивості як матеріального об'єкту позначають межі господарського використання речі, що є показником її цінності.

В той же час цінні папери як матеріальні об'єкти не становлять господарської цінності, вони набувають цінності опосередковано через цінність вираженого в них майнового чи немайнового права. Але незважаючи на те, що цінним у цінному папері є посвідчені ним права, сам папір є річчю, і на нього поширюються норми майнового права.

Така подвійна природа цінного паперу як об'єкту цивільних прав визначає характер правового регулювання його обороту. Визначаючи зміст поняття "цінний папір", слід враховувати цю особливість його юридичної природи. З одного боку, цінний папір є документом, що посвідчує певні майнові права, а з іншого боку, цінний папір підлягає речовим способам захисту як об'єкт права власності.

Подібна особливість правової природи цінних паперів зумовлює специфічний характер їх правового режиму. Цінний папір уособлює в собі дві групи прав. Перша група - так звані права "на цінні папери". До них належать права власності, застави, володіння, сервітутні права на цінні папери.

Друга група прав - права "з цінних паперів". Це права, посвідчені цінними паперами (корпоративне право участі в акціонерному товаристві, права на одержання дивідендів, певної грошової суми, на голосування і т.і.).

Саме навколо співвідношення цих двох груп прав в доктрині цивільного права в свій час відбувалися дискусії. В результаті склалися дві концепції визначення правової природи цінних паперів.

Перша концепція виходить з розуміння цінних паперів як сукупності майнових і немайнових прав. Саме тому, що існують певні майнові і немайнові права, можливе існування як об'єкту права цінних паперів. Цінний папір сам по собі є лише свідченням існування певних прав вимоги. Відмінністю цінних паперів від звичайних документів, що посвідчують виникнення цивільних прав і обов'язків (договорів) прихильники цієї концепції називають можливість вільного обігу цінних паперів. Посвідчені цінним папером майнові права виникають незалежно від самого цінного паперу. З'явлення цінного паперу змінює лише можливість його обороту. Практичним аргументом на користь цієї теорії вважається те, що навіть у разі втрати цінного паперу його власник не позбавляється автоматично прав, посвідчених папером. Цінний папір може бути відновлено зі збереженням у повному обсязі усіх посвідчених ним прав. Таке ж правило міститься у ст.1 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу". Закріплено, що відновлення цінного паперу здійснюється особою, яка випустила цінний папір.

Друга концепція грунтується на розумінні цивільно-правової природи цінних паперів насамперед як документів. Головний акцент прихильниками цієї концепції робиться на речевій природі цінних паперів. Діючий Цивільний кодекс взагалі не торкається проблеми статусу цінних паперів. Прийняття нового Цивільного кодексу повинно стати одним з визначних етапів становлення системи цивільного законодавства України. Але цей нормативний акт повинен максимально щільно узгоджувати в собі два підходи: з однієї сторони, необхідно закріпити максимум прогресивних поглядів на врегульовані питання, а з іншого-пристосуватися до конкретної ситуації на ринку. В будь-якому випадку проекти законів в сфері регулювання ринку цінних паперів та проект Цивільного кодексу України повинні бути узгоджені між собою. Визначення цінних паперів, що дається в проекті нового Цивільного кодексу України, базується на традиційному підході до цінних паперів. Цей підхід полягає в тому, що цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, які посвідчують грошове або майнове право, здійснення або передача якого можливі тільки у випадку пред'явлення цінного паперу. Чим же є цінний папір - річчю, документом, чи сукупністю прав? Створення оптимальної моделі правового статусу цінного паперу у великій мірі сприяло б цивілізованій торгівлі цінними паперами в Україні. Розгляд поняття цінного паперу в юридично-технічній моделі вимагає конкретного вирішення цього актуального питання. Сучасні потреби регулювання ринку цінних паперів України, особливо ринку бездокументарних цінних паперів, спонукають звернути увагу на ті теоретичні та практичні проблеми цивільного права, які були завжди. Оскільки проект Цивільного кодексу , України успадковує діючий ЦК РФ, що, безумовно пов'язано, з спорідненістю традицій, закладених в цивільному праві радянського (та й дорадянського періоду).

В теорії цивільного права назараз панує теорія, яку можна умовно назвати документарною. Згідно з цією концепцією цінний папір-це документ, що посвідчує майнове право, здійснення або передача якого можливі лише при умові пред'явлення (передачі) цінного паперу. Ця стаття закріплена в ст.177 проекту ЦК України. Необхідною ознакою цінного паперу є його матеріальність, тобто існування на матеріальному носії. При цьому цінні папери є визнаними об'єктами цивільних прав, річчю. Саме матеріальність носія інформації про закріплені цінним папером права (паперовому документі) дозволяє віднести цінні папери до речей. Об'єкти цивільного обороту, що не мають матеріальної форми (бездокументарні цінні папери), не можуть вважатися речами взагалі та цінними паперами зокрема. Подвійна природа цінних паперів передбачає можливість виділення прав на цінний папір як на річ, та прав з цінного паперу. Причому одне право неодмінно виходить з іншого. Цей взаємозв'язок має практичне значення в двох аспектах. Перший -неможливість неспівпадання особи - власника цінного паперу та особи уповноваженої з самого цінного паперу. Другий постає в неможливості передачі права на цінний папір без права з цінного паперу. Прибічники такого підходу вважають себе послідовниками класичної теорії цінних паперів. Підкреслимо, що базові тези викладеної концепції («ціний папір - документ» та «цінний папір - річ») санкційовані ст.ст. 177, 309 проекту ЦК України. Визначення цінного паперу як документу викликає багато протиріч юридичного змісту. Відтак, на цінні папери поширюються всі норми речевого права. Згідно цій концепції, посвідчені цінним папером права виникають після виникнення права власності на цінні папери. Практичний аргумент на користь цієї теорії той, що без права власності на сам цінний папір неможливо здійснення посвідчених ним прав. Зокрема, в ст.3 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" зазначено, що права щодо цінних паперів виникають після передачі цінних паперів набувачу.

Чинне законодавство України містить декілька визначень поняття цінних паперів. Ст.1 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" під цінними паперами рузуміє грошові документи, що засвідчують права володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Дане визначення містить ряд істотних недоліків. По-перше, не зрозуміле значення терміну "право володіння або відносини позики". Цей термін неконкретний, оскільки поняття права володіння існує в українському законодавстві в декількох розуміннях -як фактичне володіння річчю, як володіня часткою статутного фонду і т.і. Крім того, права, посвідчені цінними паперами не вичерпуються наведеними конструкціями (наприклад, вексель). До того ж, навряд чи доцільно включати у визначення цінних паперів факультативні ознаки, такі, як виплата доходу.

Недоліками даного варіанту визначення поняття цінних паперів є ге, що він принципово по-різному визначає документарні і бездокументарні цінні папери, що може призвести до конфліктів між застосуванням законодавства щодо різних форм цінних паперів. Зокрема, не зрозуміло, чи є бездокументарний цінний папір річчю. Якщо положення робить акцент лише на майнових правах то Закон усунув цю суперечність між особливостями деяких видів цінних паперів (наприклад, акція), що можуть посвідчувати і немайнові права. Крім того, в сучасних умовах пред'явлення цінного паперу для здійснення посвідченого ним права не завжди необхідне. Для знерухомленого документарного цінного паперу достатньо пред'явлення, наприклад, виписки з рахунку зберігача та/або депозитарія цінних паперів.

Але практичного значення обидва визначення цінних паперів не мають. Українське законодавство виходить з вичерпного переліку видів цінних паперів. Цінним папером є лише те, що прямо названо таким в законодавстві. Тому визначення цінних паперів можна було б взагалі не наводити. Але якщо законодавець піде по шляху дефінітивного підходу до цінних паперів (тобто без вичерпного переліку при наявності загального визначення), то правильне визначення цінних паперів необхідне.

Отже, на сьогодні фактично немає визначення поняття цінних паперів, яке б наголошувало на таких їх ознаках, що дозволили б  відокремити цінні папери від інших об'єктів права.

В зв'язку з цим спробуємо визначити конститутивні риси цінних паперів як об'єктів цивільних прав.

Що ж є характерними рисами цінних паперів?

Цінний папір - це насамперед документ. Під документом слід розуміти закріплену на матеріальних носіях інформацію правового характеру, формалізовану належним чином, тобто з відповідними реквізитами і певною формою складання. Формалізація - необхідна умова дійсності документу.

Отже, для дійсності цінного паперу необхідно відповідна формалізація - виготовлення на певному бланку наявність певних реквізитів і т.і. Для деяких цінних паперів (вексель) достатньо реквізитів, які б свідчили про наявність волевиявлення емітента до складання цінного паперу. Документарність - перша обов'язкова ознака цінного паперу.

При цьому не має значення, чи є ця документарність паперовою, чи електронною. Тому і безпаперовий цінний папір слід вважати документом, а не “записом на електронних носіях".

Друга ознака цінного паперу - його цивільне- правова оборотоздатність. Під оборотоздатністю слід розуміти можливість розпорядження об'єктами цивільних прав шляхом їх передання іншим особам.

Третя конститутивна ознака цінних паперів - посвідчення ними певних зобов'язальних відносин між емітентом і власником цінних паперів. В цьому плані головною проблемою є співвідношення прав "на цінні папери" і "з цінних паперів".

На наш погляд, особливістю цінного паперу є те, що посвідчені ним майнові права виникають внаслідок виникнення права власності на цінний папір. Юридичний факт виникнення зобов'язань за цінним папером співпадає в часі з юридичним фактом виникнення права власності на цінний папір у першого власника, що не є емітентом цінного паперу.

Четвертою ознакою цінних паперів є необхідність наявності права власності на цінний папір для здійснення посвідчених ним прав. Саме про наявність права власності, а не про пред'явлення цінного паперу слід вести мову при здійсненні посвідченого цінним папером права. На жаль, чинне законодавство України не досить послідовне в цьому питанні. Мається на увазі можливість здійснення посвідчених папером прав невласником, якому відступається окремо майнове право «з цінного паперу».

Проте найскладнішою проблемою є відмежування цінних паперів від інших майнових документів, зокрема, легітимаційних. Для цього слід винайти такі риси, які б відмежовували характер прав, що посвідчуються цінними паперами, від інших прав.

Цінні папери є різновидом грошового капіталу. Особливістю цінного паперу як грошового капіталу є фондовий характер цього капіталу.

Фондовий капітал - це розміщені в цінних паперах кошти, які підлягають поверненню в певній матеріальній формі при погашенні і цінного паперу.

           Розміщення коштів цінних паперах може відбуватися у формі інвестування, а також у формі позики. Інвестування відбувається при придбанні таких цінних паперів, як акція, інвестиційний сертифікат. Позика має місце для відносин, посвідчених такими цінними паперами, як облігація, вексель. Можливість повернення розміщених коштів при погашенні цінного паперу відрізняє їх від інших документів, особливо легітимаційних. Адже за ними вкладені кошти не повертаються і не можуть бути повернені при погашенні документу. Погашення таких документів завершується не розрахунками між емітентом і власником цінних паперів, а вчиненням певних дій майнового характеру.

Отже, цінні папери - це лише фондові документи. Наведена аргументація не є безспірною. Тому головною метою було порушити питання про необхідність відмежування цінних паперів від інших видів документів.