Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку за рахунок володіння і вільного розпоряджання цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин.

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. Понад чотири роки функціонує Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, системою їх електронного (безготівкового) обігу, мережею філій та брокерських контор по всій території країни. Зростає кількість позабіржових   фінансових   посередників,   емітентів,   які зареєстрували у Мінфіні випуск своїх цінних паперів, та загальний обсяг їх емісії.

Водночас подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, зокрема кризовим становищем економіки, відставанням існуючої законодавчої бази від реалій суспільного життя, недостатнім державним     регулюванням     ринку,     психологічною непідготовленістю населення до операцій з цінними паперами тощо.

Вихід України із економічної кризи неможливий без створення розвиненого фондового ринку та залучення іноземних інвесторів до участі в проведенні операцій на такому ринку. Для вирішення цієї проблеми необхідно здійснити ряд невідкладних заходів, спрямованих на прискорення процесів приватизації, випуск державних цінних паперів, доповнення чинного законодавства відповідними актами, створення державних органів управління і контролю за функціонуванням ринку цінних паперів.

Світова практика свідчить, що ринок цінних паперів неминуче еволюціонує від хаотичності і роздробленості до цілісності, централізації та державного регулювання. Це характерно для усієї фінансової системи ринкових відносин - як у межах однієї країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.

Головними     характеристиками     та     принципами функціонування такого ринку є його цілісність, централізація, прозорість, застосування системи електронного обігу цінних паперів.

У більшості країн світу реалізація зазначених принципів здійснюється відповідно до рекомендацій "Групи Тридцяти" -міжнародної організації незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансових ринків.

Модель організації ринку цінних паперів за рекомендаціями "Групи Тридцяти" передбачає:

- широке використання стандартних кодів (код ІSIN) для торгів і доставки цінних паперів;

- суворе дотримання вимог лістингу;

- відкритість інформації щодо компаній, цінні папери яких котируються на фондовій біржі, обов'язок цих компаній надавати таку інформацію;

- встановлення та опублікування відомостей про курси цінних паперів з дотриманням принципу рівності інвесторів;

- запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду ліквідності централізованого ринку;

- надійність біржового ринку за рахунок своєчасності і безпеки доставки цінних паперів та грошової оплати за них через систему, яка діє на момент укладення угоди.

З огляду на незаперечні переваги централізованого ринку, можливості, які він надає для входження національних ринків у світову фінансову систему, саме таку модель його формування обрали країни Східної Європи, Балтії, Китай та В'єтнам.

Щодо засад формування ринку цінних паперів в Україні, то Україна має унікальну можливість не повторювати шлях спроб і помилок, який пройшли у своєму розвитку інші країни, а одразу будувати свій ринок цінних паперів за кращими європейськими та світовими зразками. Для цього в країні створені належні організаційні, матеріально-технічні та практичні передумови.

Функціонує Українська фондова біржа - акціонерне товариство, яке разом зі своїми філіями і брокерськими конторами централізовано сприяє юридичним та фізичним особам у реалізації їхніх прав на купівлю-продаж цінних паперів по всій території країни. УФБ поступово реорганізує свою структуру та засади діяльності, переходячи від принципу акціонерного товариства до засад вільного асоційованого членства. В майбутньому це дасть змогу будь-якій компанії, підприємству, торговцю цінними паперами, які відповідають певним вимогам, стати членом біржі.

При біржі створено Центральний депозитарій цінних паперів і впроваджено електронну систему їх обігу у формі комп'ютерних записів на рахунках. Це дозволяє їх функціонувати як загальнонаціональній системі котирування й обігу цінних паперів, надавати допомогу державним підприємствам, що корпоратизуються та приватизуються. На етапі приватизації великі державні підприємства, що корпоратизуються (частина майна яких залишається в державній власності), здійснюють через УФБ первинне розміщення своїх акцій.

Основними елементами централізованої системи обігу цінних паперів мають виступати:

1)     УФБ як єдине місце котирування (визначення курсів) цінних паперів, прийнятих до обігу та котирування на біржі;

2)    єдиний Центральний депозитарій цінних паперів при УФБ, який забезпечує обіг цінних паперів у формі комп'ютерних записів на рахунках і працює в рамках єдиного програмного забезпечення системи "біржа -депозитарій - кліринговий банк" (єдиний кліринговий банк, який створюється на базі акціонерного банку "Україна" для забезпечення розрахунків за укладеними угодами купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендів тощо);

3)     брокерські контори (брокери), банки-брокери, які зареєстровані на УФБ і є учасниками Центрального депозитарію та клірингового банку;

4) банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, інші торговці цінними паперами, які не е брокерами УФБ, але стали учасниками Центрального депозитарію та клірингового банку;

5) емітенти, цінні папери яких допущені до обігу й котирування на УФБ і які є учасниками Центрального депозитарію;

6)    Вищий біржовий комітет, який здійснює контроль та регулювання   діяльності   всіх   елементів   системи централізованого обігу цінних паперів, встановлює порядок і правила здійснення операцій з цінними паперами та угод, пов'язаних з такими паперами.

Формування в Україні централізованого фондового ринку дозволить досягти значного економічного ефекту і водночас стане на перешкоді розвитку негативних процесів в економічній, політичній та соціальній сферах. Саме централізований фондовий ринок е універсальним механізмом, за допомогою якого регулюються не лише економічні, а й соціальні і політичні відносини. В макроекономічному плані він дає змогу державним органам при отриманні щоденної інформації про загальний баланс ринку безпосередньо контролювати його стан і своєчасно запобігати кризовим ситуаціям. Стабільність ринку зміцнює довіру населення до цінних паперів, сприяє залученню іноземних інвестицій, а наявність єдиного центру котирування створює умови для здорової конкуренції торговців з одночасним збереженням гарантій для інвесторів та емітентів.

До купівлі-продажу на фондовій біржі, позабіржовому ринку допускаються лише ті цінні папери, які визначено в чинному законодавстві.

Цінні папери, що котируються на Українській фондовій біржі, розподіляються на три групи.

До першої групи входять цінні папери емітентів з високим економічним потенціалом, високорентабельних і фінансове стійких компаній. При цьому емітент відповідає за достовірність повідомленої ним економічної та юридичної інформації.

До другої групи належать цінні папери емітентів, економічне становище яких оцінюється як достатнє для допуску до офіційного котирування. У цьому разі емітент може обмежитися мінімальним обсягом інформації, яку необхідно подати на фондовий ринок.

Третю групу становлять цінні папери, які не були прийняті або емітенти яких не вимагали офіційного котирування. При цьому УФБ не несе ніякої відповідальності за достовірність інформації про такі цінні папери ( ).

Така система котирування дає змогу гарантувати певну безпеку інвесторів, прозорість ринку цінних паперів, ефективно зіставляти попит і пропонування, чітко здійснювати кліринговий процес.

До котирування на УФБ і обліку (зберігання) в Центральному депозитарії приймаються фізичні цінні папери іменні та на пред'явника, а також папери у дематеріалізованій формі на пред'явника. На перехідний період зберігається і матеріалізована форма обігу цінних паперів.

Система електронного обігу цінних паперів має ряд суттєвих переваг: повна безпека їх зберігання, скорочення термінів розрахунків,    можливість    впровадження    стандартних бухгалтерських процедур. Вона дозволяє без додаткових матеріальних витрат здійснювати будь-які операції з цінними

паперами: нові емісії, збільшення номіналу акцій, об'єднання цінних паперів при злитті акціонерних товариств, дроблення акцій, їх асиміляцію тощо. Головні характеристики системи -надійність, дешевизна, швидкість випуску та обігу цінних паперів.

Форма цінних паперів на пред'явника спрощує їх облік та укладання угод. В будь-який момент емітент, який обрав таку форму, може отримати від Центрального депозитарію повний перелік власників його паперів. У той же час котируються й іменні цінні папери, як це передбачено чинним законодавством. Котирування цінних паперів на УФБ відбувається методом фіксингу: їх курс встановлюється шляхом порівняння попиту і пропонування на даний момент і залишається незмінним протягом періоду між торгами. В подальшому може бути запроваджене безперервне котирування найбільш активних паперів.

Укладення угоди здійснюється за принципом "поставка проти оплати", що забезпечує взаємодію УФБ, Центрального депозитарію і клірингового банку. Цей принцип гарантує найвищу надійність, бо включає ситуацію, коли один з партнерів угоди може мати на руках і цінні папери, і сплачені за них кошти. Постійний контроль за обліковими балансами (сума випущених паперів дорівнює сумі паперів, що стоять на обліку в реєстрах;

сума паперів, що стоять на обліку в кожному реєстрі в Центральному депозитарії, дорівнює сумі паперів на рахунках клієнтів) дозволяє запобігти "подвійній бухгалтерії".

Електронна система обігу цінних паперів дає змогу простежити за кожною угодою всі етапи руху цінних паперів і коштів - від банківських розпоряджень і угод між брокерами на ринку до стандартизованих розрахунків. Усі торги здійснюються на дату торгів - Т, а угоди завершуються в межах часових рамок Т+ 4. Згодом буде здійснено перехід до завершення угод у межах Т+ 3, що відповідає рекомендаціям "Групи Тридцяти".

У процесі здійснення державної програми приватизації УФБ надає пріоритет в допуску на торги, у прийманні на облік, зберігання та до виконання операцій у дематеріалізованій формі в   Центральному   депозитарії   приватизаційним   паперам (сертифікатам),   акціям  та  облігаціям  корпоратизованих підприємств для визначення дійсної вартості власності, яка підлягає приватизації.

Посередником між емітентом та інвестором на біржовому ринку є брокер. Він виступає контрагентом, що забезпечує рівність усіх клієнтів та однакові умови для них. Брокер несе повну відповідальність за правильне і своєчасне виконання замовлень клієнтів.

Поряд з централізованим біржовим ринком в Україні функціонує позабіржовий ринок цінних паперів. Його інфраструктуру становлять інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, довірчі товариства, холдингові фірми, страхові компанії, інші юридичні особи, які згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" можуть провадити посередницьку, комісійну та комерційну діяльність з цінними паперами, а також аудиторські та консалтингові організації. Незалежні фінансові посередники мають змогу утворювати асоціації, спілки та інші об'єднання для координації роботи, проведення спільних дій, захисту своїх інтересів тощо.

Позабіржовий ринок цінних паперів не є альтернативою, а доповнює й розширює біржовий ринок, причому як на вторинному, так і, що особливо важливо, на первинному рівні. Первинне розміщення цінних паперів різних компаній може проводитися шляхом передплати, відкритого продажу або проведення аукціонів.

Після переходу УФБ до засад вільного асоційованого членства будь-який фінансовий посередник зможе стати членом біржі і тим самим розширювати сферу своєї діяльності та мати можливість включатися в систему електронного обігу цінних паперів.

За бажанням торговці цінними паперами можуть стати учасниками Центрального депозитарію цінних паперів при Українській фондовій біржі. Членство в депозитарії допоможе їм у врегулюванні усіх позабіржових угод: при первинному розміщенні цінних паперів, операціях з паперами інвестиційних фондів відкритого типу, перепоставці між депонентами тощо, а також забезпечить розрахунки "поставка проти оплати".

Ринок цінних паперів базується на довірі та взаємоповазі всіх його учасників, єдиних правилах професійної та етичної поведінки, єдиній термінології.

Усі суб'єкти фондового ринку України пропагують серед населення цінні папери як один з ефективних і надійних засобів вкладення капіталу і підвищення своїх доходів. Для відповідної інформаційної,  рекламної,  просвітницької  діяльності  та підготовки кадрів виділяються необхідні кошти.

Ринок цінних паперів виконує важливі соціально-економічні функції. Акумуляція наявних в обігу грошових знаків (з використанням потенціалу фондового ринку) сприяє стабілізації бюджету та фінансового становища держави в цілому, створює умови для виходу цінних паперів українських підприємств на світовий фондовий ринок і залучення в економіку України іноземних інвестицій.

Організація    українського    фондового    ринку   за централізованою моделлю, використання європейських зразків програмного забезпечення дасть змогу органічно і швидко адаптувати український ринок до міжнародних вимог, створити для іноземних інвесторів умови, ідентичні західним, полегшить вітчизняним підприємцям вихід на світовий фінансовий простір.

Для котирування іноземних цінних паперів на українському ринку УФБ використовує систему допуску (лістингу) цих паперів, аналогічну міжнародним стандартам, з урахуванням чинного законодавства і національної кон'юнктури.

Єдина система, що включає національну біржу, депозитарій та кліринговий банк і мережу філій УФБ на місцях, покликана забезпечити умови для розвитку різноманітних фінансових структур, включаючи інвестиційні компанії, фонди, довірчі товариства,   холдинги,   страхові,   консультаційні   фірми, аудиторські служби, незалежні брокерські контори.

Інформаційно-технічною основою електронного обігу цінних паперів в Україні є технічне та програмне забезпечення, що функціонує на УФБ та в Центральному депозитарії. На біржі використовується комп'ютерна система класу ІВМ А5/400 високої продуктивності, яка дозволяє котирувати понад 1500

акцій і облігацій, причому система           може виконувати 1500 операцій щоденно ( ).

Програмне забезпечення системи, виконане Товариством французьких бірж, адаптовано до конкретних умов. Програма передбачає   продаж   цінних   паперів   під   певними ідентифікаційними кодами. Один апаратний комплекс (модуль) працює протягом періоду підтримання на біржі режиму фіксингу.

Ця  ж  комп'ютерна система  використовується для забезпечення роботи Центрального депозитарію цінних паперів. Єдина комп'ютерна мережа дає змогу здійснювати постійний контроль за ринком і рахунками в депозитарії, а брокерам -ефективно передавати замовлення на ринок.

У майбутньому передбачається об'єднати всі філії, брокерські контори УФБ та членів Центрального депозитарію цінних паперів єдиною інформаційно-комп'ютерною мережею, яка охопить усю територію України. Для цього буде використано найсучасніші види зв'язку і обробки інформації, в тому числі супутниковий зв'язок.

Визначення цінного паперу як об'єкту цивільних прав

Існуюча система організації фондового ринку в Україні побудована за принципом вичерпного переліку видів цінних паперів. Ст.3 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" називає такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх респубіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Але розвиток законодавства вимагає вдосконалення деяких підходів, що закріплені в нинішніх нормативних актах. Це робить актуальною проблему правової природи цінних паперів.

Цінні папери є за своєю суттю юридичною конструкцією. Потреби економічного розвитку господарства різних країн вимагали зробити капітал мобільним, таким, що легко передати від однієї особи до іншої. Тому виникла необхідність створити певну юридичну фікцію - цінний папір.

Цінні папери належать до категорії об'єктів цивільних прав. В теорії цивільного права склалося два основні підходи до визначення природи об'єктів цивільних прав. Це розуміння об'єкту цивільних прав як блага або як мети, задля якої існують цивільні правовідносини.

В українській цивільно-правовій науці більш поширеним перший підхід - об'єкт цивільних прав розглядається як певне благо, матеріальне чи нематеріальне.

До об'єктів цивільних прав належать речі, включаючи гроші і цінні папери, майнові, немайнові права, особисті немайнові права інші блага. Саме такий підхід покладено в основу проекту Цивільного кодексу України . На жаль, чинний Цивільний кодекс не містить визначення об'єктів цивільного права. Цінні папери належать до категорії речей, що визначає їх місце в системі об'єктів цивільних прав.

В цьому розумінні цінні папери дуже відрізняються від усіх інших об'єктів цивільних прав. Цінність звичайної речі визначається, як правило, її природними властивостями. Ці властивості як матеріального об'єкту позначають межі господарського використання речі, що є показником її цінності.

В той же час цінні папери як матеріальні об'єкти не становлять господарської цінності, вони набувають цінності опосередковано через цінність вираженого в них майнового чи немайнового права. Але незважаючи на те, що цінним у цінному папері є посвідчені ним права, сам папір є річчю, і на нього поширюються норми майнового права.

Така подвійна природа цінного паперу як об'єкту цивільних прав визначає характер правового регулювання його обороту. Визначаючи зміст поняття "цінний папір", слід враховувати цю особливість його юридичної природи. З одного боку, цінний папір є документом, що посвідчує певні майнові права, а з іншого боку, цінний папір підлягає речовим способам захисту як об'єкт права власності.

Подібна особливість правової природи цінних паперів зумовлює специфічний характер їх правового режиму. Цінний папір уособлює в собі дві групи прав. Перша група - так звані права "на цінні папери". До них належать права власності, застави, володіння, сервітутні права на цінні папери.

Друга група прав - права "з цінних паперів". Це права, посвідчені цінними паперами (корпоративне право участі в акціонерному товаристві, права на одержання дивідендів, певної грошової суми, на голосування і т.і.).

Саме навколо співвідношення цих двох груп прав в доктрині цивільного права в свій час відбувалися дискусії. В результаті склалися дві концепції визначення правової природи цінних паперів.

Перша концепція виходить з розуміння цінних паперів як сукупності майнових і немайнових прав. Саме тому, що існують певні майнові і немайнові права, можливе існування як об'єкту права цінних паперів. Цінний папір сам по собі є лише свідченням існування певних прав вимоги. Відмінністю цінних паперів від звичайних документів, що посвідчують виникнення цивільних прав і обов'язків (договорів) прихильники цієї концепції називають можливість вільного обігу цінних паперів. Посвідчені цінним папером майнові права виникають незалежно від самого цінного паперу. З'явлення цінного паперу змінює лише можливість його обороту. Практичним аргументом на користь цієї теорії вважається те, що навіть у разі втрати цінного паперу його власник не позбавляється автоматично прав, посвідчених папером. Цінний папір може бути відновлено зі збереженням у повному обсязі усіх посвідчених ним прав. Таке ж правило міститься у ст.1 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу". Закріплено, що відновлення цінного паперу здійснюється особою, яка випустила цінний папір.

Друга концепція грунтується на розумінні цивільно-правової природи цінних паперів насамперед як документів. Головний акцент прихильниками цієї концепції робиться на речевій природі цінних паперів. Діючий Цивільний кодекс взагалі не торкається проблеми статусу цінних паперів. Прийняття нового Цивільного кодексу повинно стати одним з визначних етапів становлення системи цивільного законодавства України. Але цей нормативний акт повинен максимально щільно узгоджувати в собі два підходи: з однієї сторони, необхідно закріпити максимум прогресивних поглядів на врегульовані питання, а з іншого-пристосуватися до конкретної ситуації на ринку. В будь-якому випадку проекти законів в сфері регулювання ринку цінних паперів та проект Цивільного кодексу України повинні бути узгоджені між собою. Визначення цінних паперів, що дається в проекті нового Цивільного кодексу України, базується на традиційному підході до цінних паперів. Цей підхід полягає в тому, що цінні папери є документами встановленої форми з відповідними реквізитами, які посвідчують грошове або майнове право, здійснення або передача якого можливі тільки у випадку пред'явлення цінного паперу. Чим же є цінний папір - річчю, документом, чи сукупністю прав? Створення оптимальної моделі правового статусу цінного паперу у великій мірі сприяло б цивілізованій торгівлі цінними паперами в Україні. Розгляд поняття цінного паперу в юридично-технічній моделі вимагає конкретного вирішення цього актуального питання. Сучасні потреби регулювання ринку цінних паперів України, особливо ринку бездокументарних цінних паперів, спонукають звернути увагу на ті теоретичні та практичні проблеми цивільного права, які були завжди. Оскільки проект Цивільного кодексу , України успадковує діючий ЦК РФ, що, безумовно пов'язано, з спорідненістю традицій, закладених в цивільному праві радянського (та й дорадянського періоду).

В теорії цивільного права назараз панує теорія, яку можна умовно назвати документарною. Згідно з цією концепцією цінний папір-це документ, що посвідчує майнове право, здійснення або передача якого можливі лише при умові пред'явлення (передачі) цінного паперу. Ця стаття закріплена в ст.177 проекту ЦК України. Необхідною ознакою цінного паперу є його матеріальність, тобто існування на матеріальному носії. При цьому цінні папери є визнаними об'єктами цивільних прав, річчю. Саме матеріальність носія інформації про закріплені цінним папером права (паперовому документі) дозволяє віднести цінні папери до речей. Об'єкти цивільного обороту, що не мають матеріальної форми (бездокументарні цінні папери), не можуть вважатися речами взагалі та цінними паперами зокрема. Подвійна природа цінних паперів передбачає можливість виділення прав на цінний папір як на річ, та прав з цінного паперу. Причому одне право неодмінно виходить з іншого. Цей взаємозв'язок має практичне значення в двох аспектах. Перший -неможливість неспівпадання особи - власника цінного паперу та особи уповноваженої з самого цінного паперу. Другий постає в неможливості передачі права на цінний папір без права з цінного паперу. Прибічники такого підходу вважають себе послідовниками класичної теорії цінних паперів. Підкреслимо, що базові тези викладеної концепції («ціний папір - документ» та «цінний папір - річ») санкційовані ст.ст. 177, 309 проекту ЦК України. Визначення цінного паперу як документу викликає багато протиріч юридичного змісту. Відтак, на цінні папери поширюються всі норми речевого права. Згідно цій концепції, посвідчені цінним папером права виникають після виникнення права власності на цінні папери. Практичний аргумент на користь цієї теорії той, що без права власності на сам цінний папір неможливо здійснення посвідчених ним прав. Зокрема, в ст.3 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" зазначено, що права щодо цінних паперів виникають після передачі цінних паперів набувачу.

Чинне законодавство України містить декілька визначень поняття цінних паперів. Ст.1 Закону України від 18.06.91 р. "Про цінні папери і фондову біржу" під цінними паперами рузуміє грошові документи, що засвідчують права володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Дане визначення містить ряд істотних недоліків. По-перше, не зрозуміле значення терміну "право володіння або відносини позики". Цей термін неконкретний, оскільки поняття права володіння існує в українському законодавстві в декількох розуміннях -як фактичне володіння річчю, як володіня часткою статутного фонду і т.і. Крім того, права, посвідчені цінними паперами не вичерпуються наведеними конструкціями (наприклад, вексель). До того ж, навряд чи доцільно включати у визначення цінних паперів факультативні ознаки, такі, як виплата доходу.

Недоліками даного варіанту визначення поняття цінних паперів є ге, що він принципово по-різному визначає документарні і бездокументарні цінні папери, що може призвести до конфліктів між застосуванням законодавства щодо різних форм цінних паперів. Зокрема, не зрозуміло, чи є бездокументарний цінний папір річчю. Якщо положення робить акцент лише на майнових правах то Закон усунув цю суперечність між особливостями деяких видів цінних паперів (наприклад, акція), що можуть посвідчувати і немайнові права. Крім того, в сучасних умовах пред'явлення цінного паперу для здійснення посвідченого ним права не завжди необхідне. Для знерухомленого документарного цінного паперу достатньо пред'явлення, наприклад, виписки з рахунку зберігача та/або депозитарія цінних паперів.

Але практичного значення обидва визначення цінних паперів не мають. Українське законодавство виходить з вичерпного переліку видів цінних паперів. Цінним папером є лише те, що прямо названо таким в законодавстві. Тому визначення цінних паперів можна було б взагалі не наводити. Але якщо законодавець піде по шляху дефінітивного підходу до цінних паперів (тобто без вичерпного переліку при наявності загального визначення), то правильне визначення цінних паперів необхідне.

Отже, на сьогодні фактично немає визначення поняття цінних паперів, яке б наголошувало на таких їх ознаках, що дозволили б  відокремити цінні папери від інших об'єктів права.

В зв'язку з цим спробуємо визначити конститутивні риси цінних паперів як об'єктів цивільних прав.

Що ж є характерними рисами цінних паперів?

Цінний папір - це насамперед документ. Під документом слід розуміти закріплену на матеріальних носіях інформацію правового характеру, формалізовану належним чином, тобто з відповідними реквізитами і певною формою складання. Формалізація - необхідна умова дійсності документу.

Отже, для дійсності цінного паперу необхідно відповідна формалізація - виготовлення на певному бланку наявність певних реквізитів і т.і. Для деяких цінних паперів (вексель) достатньо реквізитів, які б свідчили про наявність волевиявлення емітента до складання цінного паперу. Документарність - перша обов'язкова ознака цінного паперу.

При цьому не має значення, чи є ця документарність паперовою, чи електронною. Тому і безпаперовий цінний папір слід вважати документом, а не “записом на електронних носіях".

Друга ознака цінного паперу - його цивільне- правова оборотоздатність. Під оборотоздатністю слід розуміти можливість розпорядження об'єктами цивільних прав шляхом їх передання іншим особам.

Третя конститутивна ознака цінних паперів - посвідчення ними певних зобов'язальних відносин між емітентом і власником цінних паперів. В цьому плані головною проблемою є співвідношення прав "на цінні папери" і "з цінних паперів".

На наш погляд, особливістю цінного паперу є те, що посвідчені ним майнові права виникають внаслідок виникнення права власності на цінний папір. Юридичний факт виникнення зобов'язань за цінним папером співпадає в часі з юридичним фактом виникнення права власності на цінний папір у першого власника, що не є емітентом цінного паперу.

Четвертою ознакою цінних паперів є необхідність наявності права власності на цінний папір для здійснення посвідчених ним прав. Саме про наявність права власності, а не про пред'явлення цінного паперу слід вести мову при здійсненні посвідченого цінним папером права. На жаль, чинне законодавство України не досить послідовне в цьому питанні. Мається на увазі можливість здійснення посвідчених папером прав невласником, якому відступається окремо майнове право «з цінного паперу».

Проте найскладнішою проблемою є відмежування цінних паперів від інших майнових документів, зокрема, легітимаційних. Для цього слід винайти такі риси, які б відмежовували характер прав, що посвідчуються цінними паперами, від інших прав.

Цінні папери є різновидом грошового капіталу. Особливістю цінного паперу як грошового капіталу є фондовий характер цього капіталу.

Фондовий капітал - це розміщені в цінних паперах кошти, які підлягають поверненню в певній матеріальній формі при погашенні і цінного паперу.

           Розміщення коштів цінних паперах може відбуватися у формі інвестування, а також у формі позики. Інвестування відбувається при придбанні таких цінних паперів, як акція, інвестиційний сертифікат. Позика має місце для відносин, посвідчених такими цінними паперами, як облігація, вексель. Можливість повернення розміщених коштів при погашенні цінного паперу відрізняє їх від інших документів, особливо легітимаційних. Адже за ними вкладені кошти не повертаються і не можуть бути повернені при погашенні документу. Погашення таких документів завершується не розрахунками між емітентом і власником цінних паперів, а вчиненням певних дій майнового характеру.

Отже, цінні папери - це лише фондові документи. Наведена аргументація не є безспірною. Тому головною метою було порушити питання про необхідність відмежування цінних паперів від інших видів документів.